Блог психолога Кисличної Анни Сергіївни: Робота з учнями

Самооцінка та успішність у навчанні

Самоповага не виникає на порожньому місці. Добре навчається той, кого дорослі частіше хвалять.

Звідки дитина дізнається, хто вона та як до неї треба ставитися? Звісно, від дорослих. Багато часу учень проводить у школі. Всі ставлення вчителя і учня одне до одного залежить і сприйняття предмета, а це відбивається й на оцінках. Скажіть дитині, що вона розумна і талановита – й побачите, як покращаться її оцінки.

Частіше хваліть своїх учнів навіть за незначні досягнення. Кожен з них відчуватиме підтримку та впевненіше братиметься за більш складні завдання. А значить, покращуватиме й знання, й самооцінку.

Похвала надихає дитину повірити у власні сили, а невеличкі перемоги – на значні досягнення.

Психологи пропонують техніку Flow List, завдяки якій маленькими кроками можна дійти до великих успіхів. Технологія привчає мозок бути успішним. Що для цього необхідно? Слід скласти перелік завдань від найлегшого до досить складного. Виконувати їх за наростанням складності. Не підвищувати рівень дуже швидко. Важливо давати відчути дитині перемогу та впевненість у собі на кожному рівні складності.

Наприклад, складіть план дій для дитини, якій важко впоратися з математикою. Нехай це буде щось веселе та легке. Пограйте з учнем у шпигунів. Видайте дитині надсекретне доручення для порятунку Всесвіту. Поінформуйте, що про кожну виконану дію має офіційно звітувати. І першим етапом буде вивчення таблиці множення на 3. Після успішного виконання цього доручення винесіть особисту подяку та підвищте рівень доступу до таблиці множення на 4. Тобто він успішно впорався із надсекретним дорученням. Саме час ускладнити завдання.

Нехай учень звикне, що предмет дається легко й приносить радість і гордість. Важливо, щоб дитина наочно бачила свої успіхи. Це можуть бути подяки. Це може бути повний звіт за місію з вивчення таблиці множення.

Сформуйте позитивне ставлення до предмета, що колись відлякував. Завдяки застосуванню техніки Flow List ви покращите не тільки знання учня, а й сформуєте у нього навички успішного подолання труднощів та створите умови для отримання задоволення від власних перемог.

Самооцінка та соціалізація

Коли ми почуваємося впевненими та успішними? Чи можна бути в доброму гуморі, коли у тебе немає друзів? Як впоратися з труднощами, які вже виникли?

Звісно, подолати проблеми легше, відчуваючи підтримку близьких людей. А якщо настрій не дуже, то друзі завжди розвеселять. Ми сильні, вневнені та креативні, коли стосунки у колетиві дружні. Чим краще ми почуваємося в колективі, тим більшого успіху досягаємо у професійній діяльності.

До класу прийшов новий учень чи учениця? Бачите, що хтось із дітей на перерві тримається осторонь?

Що як не сміх та спільна справа дарують кожному учаснику відчуття значимості та прийняття колективом? Об’єднайте клас веселою грою для тимбілдингу. Запросіть взяти участь й інших учителів, які викладають у цьому класі.

Пограйте у передавання уявного предмета. Для цього учасники сідають колом. Перший гравець жестами показує, який предмет та в якому напрямку передає. У другому раунді задійте вже два уявні предмети. Їх бажано пустити у протилежних напрямках. Передавайте від різних учасників. Кількість раундів необмежена. У будь-який момент ведучий питає, у кого уявний предмет та що це таке. Найцікавіше, коли два та більше уявних предметів опиняються в одного гравця, й він має визначити, що ж тримає у руках.

Дитина, почуваючись частиною колективу, навчатиметься та поводитиметься значно краще. А ще й отримає безцінні навички комунікації, навчиться призетнувати себе. А це важливі вміння, які допоможуть успіху в дорослому житті.

Самооцінка та самореалізація

Як дістатися пункту призначення, не маючи ані мапи, ані координат? Ніяк. То як можна реалізувати себе, не знаючи ані про свої сильні сторони, ані про цілі? Часто людина, невпевнена у собі, не помічає багатьох можливостей.

Запропонуйте учням написати список їхніх позитивних рис. Кожен з дитинства має знати, у чому його «суперсила». Влаштуйте день компліментів та подяк. По-перше, це навчить дітей бачити не лише свої переваги, а й оточуючих. По-друге, добре слово, почуте від когось з оточуючих, додає сто балів до самооцінки.

Але мало знати, на що ти здатен. Добре ще й визначитися з тим, чого прагнеш. Успішних людей вирізняє вміння правильно та чітко формулювати цілі. Застосуйте методику ДСР (добре сформульований результат). Перше, на що необхідно звернути увагу, діти мають позитивно формулювати цілі. Тобто «не припинити битися», а «дипломатично вирішити конфлікт». Мета має бути підконтрольна виконавцю. Вона повинна відповідати на запитання «що я можу зробити/як маю поводитися, щоб отримати бажане?».

Наступне, що учням слід обміркувати, що вони вже мають для реалізації цілі. Які ресурси є, а які ще треба отримати. Важливо протестувати свою мету на екологічність. Чи нікого вона не ображає? Чи нічиї інтереси не постраждають, коли я її досягну? Й на останок треба визначитися з першим кроком для досягнення мети. Що для цього я можу зробити вже зараз? Що я відчуваю зараз та відчуватиму, коли досягну бажаного?

Ці методики допоможуть вашим учням не тільки стати популярними у школі, добре навчатися й зайнятися справою, якою давно боялися, наприклад, нарешті піти до гуртку скрапбукінгу. В дорослому житті сьогоднішні школярі вмітимуть формулювати свої цілі, знатимуть свої сильні сторони та бачитимуть безліч можливостей. Не виключено, що хтось із них стане мільйонером.

Особливості роботи з дітьми з недостатньою мотивацією навчання

Туріщева Л.В.

Молодший шкільний вік характеризується входженням дитини в навчальну діяльність, оволодінням видами навчальної діяльності.

Мотивація навчання в цьому віці розвивається за кількома напрямами. Широкі пізнавальні мотиви можуть уже до середини цього віку перетворитися на навчально-пізнавальні мотиви (інтерес до способів одержання знань); мотиви самоосвіти представлені інтересом до додаткових джерел знання, епізодичним читанням додаткової літератури. Широкі соціальні мотиви розвиваються від загального розуміння соціальної значущості навчання до більш глибокого усвідомлення причин необхідності навчатися. Позиційні соціальні мотиви представлені бажанням дитини одержати схвалення вчителя. Мотиви співпраці наявні в молодших школярів лише в найбільш загальному прояві.

Слід відзначити, що в цьому віці школяр учиться розуміти та сприймати цілі, що пропонуються вчителем, утримувати їх у пам’яті впродовж тривалого часу. Він також виконує дії за інструкціями. У разі правильної організації навчальної діяльності в молодшого школяра можна закласти вміння самостійної постановки мети, у нього починає формуватися вміння співвідносити мету зі своїми можливостями.

Існує зв’язок різних типів ставлення школяра до навчання з характером його мотивації та станом навчальної діяльності. З огляду на це виокремлюють п’ять типів ставлення до навчання:

• негативне;

• байдуже (або нейтральне);

• позитивне аморфне;

• позитивне пізнавальне, усвідомлене;

• позитивне відповідальне, особистісне.

Стисло проаналізуємо особливості ставлення учнів до навчання.

Негативне ставлення школярів до навчання визначається такими ознаками: дріб’язковість і звуженість мотивів; пізнавальні мотиви вичерпуються інтересом до результату; несформовані вміння ставити цілі, долати труднощі; несформовані навички навчальної діяльності; відсутнє вміння виконувати дію за розгорнутою інструкцією дорослого; відсутня орієнтація на пошук різних способів дії.

У разі позитивного аморфного ставлення школярів до навчання в мотивації спостерігаються нестійкі переживання новизни, допитливості, раптового інтересу; поява перших уподобань щодо повних навчальних предметів; широкі соціальні мотиви обов’язку; розуміння й первинне осмислення цілей, поставлених учителем.

За позитивного пізнавального ставлення школярів до навчання мотивація характеризується постановкою нових цілей, виникненням нових мотивів, осмисленням співвідношення своїх мотивів і цілей. Навчальна діяльність включає не лише відтворення завдань і способів дій за зразками вчителя, але й вироблення самостійно поставлених цілей, а також виконання дій за власною ініціативою. Відбувається оволодіння вміннями планувати й оцінювати свою навчальну діяльність до її здійснення, перевіряти й контролювати себе на кожному етапі уроку.

У разі позитивного особистісного, відповідального ставлення школяра до навчання мотивація характеризується стійкістю й неповторністю мотиваційної сфери; умінням ставити перспективні, нестандартні цілі й реалізовувати їх; умінням долати перешкоди на шляху до мети. У навчальній діяльності спостерігається пошук нестандартних способів розв’язання навчальних задач, гнучкість і мобільність способів дій, освоєння навчальних дій і вмінь на рівні навичок і звичок культури праці, вихід з навчальної діяльності в самоосвітню, перехід до творчої діяльності.

Основні причини мотивації навчання школяра:

• навчається, тому що примушують дорослі;

• схильний ставити вчителю запитання, прагнучи одержати додаткові відомості про досліджуваний матеріал;

• часто цікавиться ставленням товаришів до виконаного ним завдання;

• виявляє цікавість до аналізу власних помилок;

• розв’язує задачі, щоб показати, що він не гірший за інших;

• навчається заради схвалення батьків, учителів;

• упоравшись із задачею, шукає інші способи її розв’язання;

• зазнає насолоди від надання допомоги товаришам у виконанні завдань.

Рекомендації щодо стратегії й тактики виконання домашніх завдань

• Тривожній і невпевненій у собі дитині рекомендується починати самостійну підготовку з найлегших завдань і вправ;

• емоційній і чутливій дитині доцільно спочатку виконувати уроки з улюбленого предмета, тоді позитивного заряду вистачить і на все інше;

• гіперактивним дітям потрібно одним ривком подужати найважче, а легше залишити на вечір, коли всі інші справи вже зроблено;

• діти з різним рівнем розвитку каналів сприйняття мають різні особливості підготовки й виконання домашніх завдань. Візуалам (дітям, у яких переважає зоровий канал сприйняття інформації) легше запам’ятати матеріал, конспектуючи його, замальовуючи схеми та роблячи виписки; аудіалам (дітям, у яких переважає слуховий канал) корисне прослуховування диктофонних записів або зачитуванння вголос; кінестетикам (переважає руховий канал) допоможе походжання з книжкою від стіни до стіни.

Туріщева Л.В.

Особливості роботи з агресивними дітьми

Агресивні діти — це діти з особливостями індивідуальної поведінки, що містить у собі дії, спрямовані на завдання фізичної або психологічної шкоди іншій людині.

Агресивність у поведінці дитини зумовлена анатомо-фізіологічними особливостями віку, тобто біологічними причинами, але дуже часто до них приєднуються соціальні причини.

Психолог Е. Фромм поділяв агресію на «злоякісну» — «пристрасть до абсолютного панування над іншою живою істотою і бажання руйнувати» — і «доброякісну» — «поводження, пов’язане з обороною та відповідною реакцією на загрозу». Найчастіше спостерігається доброякісна агресія, що виявляється як псевдоагресія й оборонна агресія. До псевдоагресії відносять ненавмисну агресію й агресію як самоствердження.

Ненавмисна агресія — це випадкове завдання шкоди людині. Досить поширеними є випадки, особливо в молодшому підлітковому віці, коли хтось когось штовхнув або вдарив випадково, ненавмисно. При цьому якими б не були наслідки цих випадків, їх наявність свідчить лише про те, що підліток розгальмований, надмірно збудливий. Він не відчуває меж дозволеного в грі або витівці й у результаті зносить на своєму шляху геть усе.

Агресія як спроба самоствердитися проявляється у виборюванні певного свого місця в групі (з одного боку, цінується групою, а з іншого — дає відчуття захищеності та права на безкарність з боку тієї ж групи) і в спілкуванні з дорослими (батьками, учителями). У навчанні підліток ніби «відпрацьовує» зароджувані лідерські тенденції, стаючи ситуаційним лідером, у якого є підлеглі, що слухаються його розпоряджень. У спілкуванні зі старшими підліток демонструє протест проти фальші, яку підлітки відчувають з боку дорослих людей.

Специфічна особливість оборонної агресії полягає в тому, що вона супроводжується гнівом. А гнів — це реакція дитини на порушення значущої для неї системи життєвих цінностей, які для кожного можуть мати свої специфічні ознаки). Для когось значущим може бути факт фізичної образи, для іншого — образливе слово, для третього — заборона чого-небудь тощо. У результаті підліток починає бурхливо протестувати. Слід враховувати, що ці реакції мають чіткий зв’язок з типом вищої нервової діяльності. Слабкий, астенічний підліток заплаче, замкнеться в собі, а сильний, стенічний за своїм психотипом учень кинеться давати здачі.

Цікаво відзначити, що, на думку психотерапевта В. Оклендера, агресивне поводження пов’язане насамперед з оточенням, а не з внутрішніми спонуканнями дитини, з її внутрішнім прагненням учинити так, а не інакше. Він уважав, що саме оточення (а не внутрішні труднощі) провокують дитину; якщо їй чогось і бракує, то це здатності впоратися з оточенням, що викликає в ній почуття страху і гніву. Дитина, у свою чергу, не знає, як упоратися з почуттями, які породжує в ній це недружнє оточення. Іноді дитину сприймають як агресивну, якщо вона просто виявляє свій гнів. Тому, відзначає В. Оклендер, навчання культурних норм вираження гніву є профілактичним заходом і способом роботи з агресивними дітьми. Агресивну поведінку не можна вважати прямим проявом гніву, це, швидше за все, спроба уникнути прояву щирих почуттів.

Психологи виділяють ще один вид дитячої агресії — інструментальну агресію, що має певну мету: забезпечити, дістати необхідне або потрібне. З цим потрібним виникають чималі проблеми, тому що потрібне схоже на бажане. А сфера бажань підлітків настільки широка й різноманітна, що часом умовами її обмеження є лише нестача фантазії дитини. Через це величезні труднощі виникають у батьків розпещених підлітків, кожне «хочу» яких має бути виконане будь-що. Звичайно, такі діти агресивно налаштовані, якщо хтось заважає їм мати предмет їх бажання.

Робота з агресивною дитиною має проводитись переважно у двох напрямах.

По-перше, необхідний пошук позитивних способів приборкання гніву. Дослідники виокремлюють чотири фази такої роботи:

• надати підліткам практично прийнятні методи для вираження прихованого гніву;

• допомогти їм підійти до реального сприйняття почуття гніву, який вони можуть стримувати;

• дати можливість встановити прямий вербальний контакт з почуттям гніву: нехай скажуть усе, що бажають, тому, кому потрібно;

• обговорювати з ними проблему гніву: що змушує їх гніватися, як вони це виявляють і як поводяться в цей час.

По-друге, дорослим, які перебувають поряд з агресивною дитиною, необхідно пам’ятати, що виникненню й закріпленню в дітей агресивної поведінки сприяє особиста агресивність дорослих. На агресію ніколи не можна відповідати агресією, дорослий повинен вказати дитині приклад конструктивного розв’язання конфлікту. За агресію не можна суворо карати, тому що це закріплює негативні форми поведінки, але й потурати агресії підлітка також не можна.

Правила взаємодії з агресивною дитиною

• приймайте дитину такою, якою вона є;

• висувайте вимоги до дитини, враховуючи не свої бажання, а її можливості;

• розширюйте кругозір дитини;

• залучайте дитину до спільної діяльності, відзначаючи її внесок у виконуваній роботі;

• ігноруйте легкі прояви агресивності, не фіксуйте на них увагу оточуючих.

Боротися з агресивністю потрібно терпінням. Це найбільша чеснота, яка тільки може бути в батьків і вчителів.

Критерії виявлення агресивної дитини

На питання пропонується відповісти вчителеві або батькам.

Відповідайте на нижченаведені запитання «так» або «ні».

1. Дитина сперечається, лається з дорослими.

2. Втрачає контроль над собою.

3. Звинувачує інших у своїх помилках.

4. Заздрісна, мстива.

5. Гнівається й відмовляється що-небудь робити.

6. Спеціально дратує людей.

7. Відмовляється підкорятися правилам.

8. Уразлива, дуже швидко реагує на різні дії оточуючих (дітей і дорослих), які нерідко дратують її.

Якщо чотири з восьми критеріїв часто проявляються в дитини протягом не менш ніж шести місяців, то можна припустити, що дитина є агресивною.

Туріщева Л.В.

Особливості роботи з гіперактивними дітьми

Гіперактивні діти вирізняються надмірною активністю, рухливістю, нездатністю тривалий час зосереджуватися на окремому виді навчальної діяльності. Під час уроку цим дітям складно виконувати завдання, тому що вони зазнають труднощів в організації й завершенні роботи, швидко виключаються з процесу виконання завдання.

Причини гіперактивності:

1) страх бути травмованим, ображеним, пережити напад, дістати ушкодження;

2) образа або душевна травма. Страх спричиняють розлади в соціальних відносинах дитини й дорослих, які її оточують.

Психологи рекомендують дорослим, які працюють з гіперактивними дітьми, дотримуватися таких правил:

1. Тренування слабких функцій проводити в ігровій формі, щоб зацікавити дитину (тоді їй легше буде сфокусуватися на завданні).

2. Добираючи ігри, брати до уваги, що гіперактивній дитині важко одночасно бути уважною, контролювати свою поведінку й сидіти нерухомо. Тому на початкових етапах роботи необхідно добирати ігри на тренування лише однієї функції, наприклад такі, що сприяють розвитку уваги.

3. Надалі можна ускладнити роботу, переходячи до ігор, що сприяють розвитку двох (а згодом і трьох) функцій одночасно, наприклад розвитку уваги й контролю поведінки.

Туріщева Л.В.

Особливості роботи з тривожними дітьми

Тривожні діти вирізняються лякливістю: бояться темряви, порожньої квартири, тварин тощо. Хлопчики уникають компаній однолітків, уважаючи їх грубими, більше часу проводять серед дівчаток і молодших дітей. Тривожні діти побоюються потрапляти в конфліктні ситуації, але, як це не парадоксально, саме тому часто втягуються в такі ситуації: однолітки, помічаючи цю боязкість, нерідко кривдять і навіть б’ють їх. Щоб виправити цей стан, у тривожних дітей слід виховувати волю і сміливість, уміння захищати себе й давати відсіч кривдникам. Учителю потрібно поводитися з такими дітьми не занадто категорично й вимогливо, зосереджувати їхню увагу на глибокому осмисленні навчального матеріалу, підбадьорювати і налаштовувати на успіх.

Методика виявлення тривожних дітей

На питання пропонується відповісти вчителю або батькам дитини.

Відповідайте на нижченаведені запитання «так» або «ні».

1. Чи відчуває дитина постійне занепокоєння?

2. Чи зазнає дитина труднощів (іноді неможливість) під час концентрації уваги на чомусь?

3. Чи відчуває мускульне напруження (наприклад, у ділянці обличчя, шиї)?

4. Чи часто дитина буває дратівливою?

5. Чи має вона розлади сну?

Якщо хоча б одна з описаних ознак постійно проявляється в поведінці дитини, то її можна зарахувати до тривожних дітей.

Методика визначення рівня тривожності

На питання пропонується відповісти вчителеві або батькам дитини.

Інструкція. Відповідайте на запропоновані твердження «так» або «ні».

1. Дитина швидко втомлюється.

2. Їй важко зосередитися на чому-небудь.

3. Будь-яке завдання викликає надмірне занепокоєння.

4. Під час виконання завдань дитина дуже напружена, скута.

5. Дитина бентежиться частіше за інших.

6. Часто говорить про можливі неприємності.

7. Як правило, у незнайомій обстановці червоніє.

8. Скаржиться на те, що сняться страшні сни.

9. Руки зазвичай холодні й вологі.

10. Нерідко спостерігаються розлади шлунка.

11. Рясно пітніє, коли хвилюється.

12. Не має доброго апетиту.

13. Спить неспокійно, важко засинає.

14. Полохлива, багато чого викликає в неї страх.

15. Зазвичай неспокійна, легко засмучується.

16. Часто не може стримати сльози.

17. Погано переносить очікування.

18. Не любить братися за нову справу.

19. Не впевнена в собі, у своїх силах.

20. Боїться труднощів.

Опрацювання отриманих результатів: за кожну відповідь «так» — 1 бал.

Висока тривожність — 15–20 балів.

Середня тривожність — 7–14 балів.

Низька тривожність — 1–6 балів.

Поради щодо подолання відчуття тривожності в дитини

1. Витісняйте відчуття занепокоєння постійною зайнятістю дитини. Активна діяльність — найкращий засіб лікування. Нехай дитина відвідує різні гуртки, секції, постійно спілкується з однолітками, дорослими.

2. Навчіть дитину не перейматися через дрібниці.

3. Поясніть дитині, що трапляються ситуації, у яких обставини залежать не від вас і не від неї, тому ані дитина, ані ви не можете нічого змінити чи виправити.

Рекомендації для батьків щодо присипляння тривожної дитини

• вибрати разом з дитиною ту м’яку іграшку, з якою вона із задоволенням засне;

• підібрати касети або компакт-диски зі звуками дощу, хлюпання хвиль, шелесту листя тощо, які викликають максимальне розслаблення й полегшують засинання;

• ритуали присипляння мають припинятися раніше, ніж дитина засне, інакше вони створять залежність, якої буде важко позбутися.

Туріщева Л. В.

Особистість. 10-11 класи

(Заняття розраховане на 3 години.)

Цілі: ознайомити учнів із поняттям «особистість»; проаналізувати типології особистості, етапи розвитку особистості; виявити особистісні особливості учнів.

Хід заняття

І. Вступне слово вчителя

Особистість — особлива якість людини, якої вона набуває в процесі спільної діяльності та спілкування.

Сутнісна характеристика особистості та її основні особливості визначаються:

1) Змістом світогляду людини, її психологічною сутністю.

Світогляд людини — це сформована в неї система переконань, наукових поглядів на природу, суспільство, людські взаємини, що стали її внутрішнім надбанням і відклалися у свідомості у вигляді певних життєвих цілей та інтересів, ставлень, позицій.

2) Ступенем усвідомленості людиною свого місця в суспільстві.

Дуже часто трапляється, що людина через різноманітні обставини занадто довго не може знайти свого місця в суспільстві, що не дозволяє її світогляду остаточно оформитися й ефективно проявлятися.

3) Змістом і характером потреб та інтересів, стійкістю і легкістю їх переключення, їхньою вузькістю і багатогранністю.

4) Специфікою співвідношення і прояву різних особистісних якостей.

Особистість настільки багатогранна у своїх індивідуально-психологічних проявах, що співвідношення її різноманітних якостей може позначатися і на проявах світогляду, і на поводженні.

Етапи формування особистості

Стадія розвитку	Нормальна лінія розвитку	Аномальна лінія розвитку
Малюки віком до 1 року	Довіра до людей. Взаємна любов, прихильність, взаємне визнання батьків і дитини, задоволення потреб дитини в спілкуванні та інших життєво важливих потреб	Недовіра до людей як результат негативного спілкування матері з дитиною, ігнорування, позбавлення любові. Емоційна ізоляція
Діти віком від 1 до 3 років	Самостійність, упевненість у собі. Дитина дивиться на себе як на самостійну людину, яка, однак, ще залежить від дорослих	Сумніви в собі. Дитина відчуває свою непристосованість, сумнівається у своїх здібностях, зазнає обмежень у розвитку елементарних рухових навичок. Слабко розвинена мова
Раннє дитинство (від 3 до 5 років)	Допитливість і активність. Жвава уява й зацікавлене вивчення навколишнього світу, наслідування дорослих	Пасивність і байдужність до людей. Млявість, відсутність ініціативи
Середнє дитинство (5–11 років)	Працьовитість. Розвиток пізнавальних і комунікативних умінь і навичок. Постановка перед собою і розв’язання реальних задач	Відчуття власної неповноцінності. Слабко розвинені трудові навички. Уникання складних ситуацій і завдань. Боязке поводження
Підлітковий вік, юність (11–20 років)	Життєве самовизначення. Плани на майбутнє. Активний пошук себе. Становлення світогляду. Узяття на себе лідерства в групах однолітків і підпорядкування їм за необхідності	Плутанина ролей. Втрата трудової активності. Плутанина в моральних і світоглядних установках
Рання дорослість (20–40 років)	Близькість до людей. Прагнення контактів із людьми, бажання й здатність присвятити себе людям. Народження і виховання дітей. Кохання і робота	Ізоляція від людей. Уникання людей, особливо близьких
Середня дорослість (40–60 років)	Творчість. Продуктивна і творча праця над собою та з іншими людьми. Зріле повноцінне й різноманітне життя. Почуття гордості за своїх дітей. Навчання й виховання нового покоління	Застій. Непродуктивність у роботі. Виняткова турбота про самого себе
Пізня дорослість (після 60 років)	Повнота життя. Роздуми про минуле, спокійне, зважене оцінювання прожитого життя. Відчуття його повноти й корисності	Розпач. Відчуття того, що життя прожите дарма. Бажання прожити життя заново, прагнення одержати від нього більше, ніж було здобуто. Відчуття відсутності порядку у світі, наявності в ньому недоброго, нерозумного начала

Типології особистості

Конституціональну типологію особистості запропонував Кречмер на основі виокремлення чотирьох основних типів конституції статури, співвіднісши їх із певними типами особистості.

Статура	Характеристика	Особливості особистості	Різновид
Астенік	Тендітна статура, вузькі плечі, довгі й худі кінцівки, витягнуте обличчя, але дуже розвинена нервова система	Замкнений, схильний до міркувань, важко пристосовується до оточення, чутливий, вразливий (шизотимік)	«Люди, які здатні тонко відчувати», «ідеалісти-мрійники», холодні владні натури й егоїсти, сухарі й безвільні
Пікнік	Людина середнього або малого зросту, з великим черевом, кругла голова на короткій шиї	Емоції коливаються між радістю і сумом, товариський, відвертий, добродушний, реалістичний у поглядах (циклотимік)	Веселі базіки, спокійні гумористи, сентиментальні тихоні, безтурботні любителі життя, активні практики
Атлетик	Міцний кістяк, виражена мускулатура, пропорційно міцна тілобудова	Бувають двох видів: енергійний, різкий, упевнений у собі, агресивний або не дуже вразливий, зі стриманими жестами й мімікою, з невисокою гнучкістю мислення (іскотимік)
Дипластик	Людина неправильної статури

Сенсорна типологія

Можна помітити, що люди думають по-різному, і відмінності відповідають трьом основним сферам сенсорного досвіду.

1) Візуальний тип. Уся сприймана інформація уявляється у вигляді яскравих картин, зорових образів. Розповідаючи що-небудь, вони жестикулюють. У розмові переважають фрази: «От подивіться», «Уявімо», «Я часто бачу, що...».

2) Аудіальний тип. Фрази «Я чую, що ви говорите», «Тоді пролунав дзвінок», «От послухайте...».

3) Кінестетичний тип. Добре запам’ятовують відчуття руху. Згадуючи, ці люди ніби спочатку відтворюють, повторюють рухи й відчуття тіла. Фрази: «Я відчуваю, це...», «Мені важко», «Я не можу схопити думку».

ІІ. Практичне завдання для школярів

Психологічна гра

Інструкція. На запитання відповідайте «так» або «ні». Номери тих питань, на які ви дали відповідь «так», у бланку обведіть.

Бланк

Тип А (бачити)	1	5	8	10	12	14	19	21	23	27	31	32	39	40	42	45
Тип В (сприймати дотиком)	3	4	9	11	16	18	22	25	28	29	30	35	38	41	44	47
Тип З (чути)	2	6	7	13	15	17	20	24	26	33	34	36	37	43	46	48

1. Люблю спостерігати за хмарами й зірками.

2. Часто наспівую собі потихеньку.

3. Не визнаю незручної моди.

4. Полюбляю відвідувати сауну.

5. В автомобілі для мене важливі кольори.

6. Упізнаю по кроках, хто ввійшов до кімнати.

7. Мене розважає наслідування в мовленні інших людей.

8. Багато часу присвячую своєму зовнішньому вигляду.

9. Люблю приймати масаж.

10. Коли є вільний час, люблю розглядати людей.

11. Погано почуваюся, коли не насолоджуюся рухом.

12. Бачачи костюм у вітрині магазину, знаю, що він мені пасуватиме.

13. Коли чую стару мелодію, згадую минуле.

14. Часто читаю під час уживання їжі.

15. Часто розмовляю по телефону.

16. Уважаю, що схильний до повноти.

17. Більше подобається слухати розповідь, яку хтось читає, ніж читати самому.

18. Після важкого дня мій організм у напруженні.

19. Охоче й багато фотографую.

20. Довго пам’ятаю, що сказали мені приятелі та знайомі.

21. Люблю квіти.

22. Увечері люблю прийняти гарячу ванну.

23. Намагаюся записувати особисті справи.

24. Часто розмовляю сам із собою.

25. Після тривалої їзди автомобілем довго приходжу в себе.

26. Тембр голосу багато чого говорить мені про людину.

27. Дуже часто оцінюю людей за манерою одягатися.

28. Люблю потягуватися, розправляти кінцівки, розминатися.

29. Занадто тверда або занадто м’яка постіль — це для мене мука.

30. Я довго вибираю зручне взуття.

31. Дуже люблю відвідувати кінотеатр.

32. Відразу впізнаю обличчя, які вже колись бачив.

33. Люблю ходити під дощем, коли краплі стукають по парасольці.

34. Умію слухати те, що мені говорять.

35. Люблю танцювати, а у вільний час займатися спортом або гімнастикою.

36. Коли близько цокає будильник, не можу заснути.

37. Я слухаю багато музики впродовж дня.

38. Коли чую музику, відбиваю такт ногою.

39. На відпочинку не люблю розглядати пам’ятки архітектури.

40. Не виношу безладу.

41. Не люблю синтетичних тканин.

42. Уважаю, що атмосфера в кімнаті залежить від освітлення.

43. Часто відвідую концерти.

44. Потиск руки багато говорить мені про особистість.

45. Охоче відвідую галереї та виставки.

46. Серйозна дискусія — це захоплива справа.

47. Через дотик можна сказати значно більше, ніж словами.

48. У шумі не можу зосередитися.

Опрацювання результатів

Підрахуйте, в якому з трьох горизонтальних рядків більше кружечків. До цього типу, за сенсорною типологією, ви й належите.

ІІІ. Слово вчителя

Типологія Голланда

Реалістичний тип. Люди з таким типом більше орієнтовані на сьогодення. Віддають перевагу заняттям конкретними об’єктами (речами, інструментами), люблять заняття, що вимагають моторної спритності, конкретності. Воліють відповідати за себе, уникають відповідальності за інших людей. Добре володіють власними емоціями. У них розвинені математичні й невербальні здібності.

Інтелектуальний тип. Люди з таким типом вирізняються незалежністю в прийнятті рішень, раціональністю, оригінальністю. У них переважають теоретичні цінності, вони полюбляють розв’язувати задачі, що вимагають абстрактного мислення. Гармонійно розвинені вербальні й невербальні здібності. Так само, як і попередній тип, люди з інтелектуальним типом воліють відповідати за себе, уникаючи відповідальності за інших людей.

Соціальний тип. У людей з таким типом особистості розвинені соціальні вміння, виникають потреби в постійних контактах. Їм притаманні потреба повчати й виховувати та психологічне налаштування на людину. Вони зазвичай тримаються осторонь інтелектуальних проблем. Можна спостерігати їх залежність від думки групи людей. Проблеми розв’язують, спираючись на емоції, почуття, уміння спілкуватися, знаходити спільну мову з оточуючими. Мають гарні вербальні здібності.

Конвенційний тип. Люди з таким типом віддають перевагу чітко структурованій діяльності. Особливість їхнього характеру полягає в стереотипності, конкретності та практичності. Вони не люблять змінювати діяльність, консервативні. У своїх діях оригінальні завдяки добре розвиненим математичним здібностям. У них слабко розвинені організаторські здібності.

Заповзятливий тип. Люди з таким типом постійно спрямовані на цілі, пов’язані з енергією, ентузіазмом, імпульсивністю. Вони люблять керувати, добре розв’язують питання, пов’язані з керівництвом, владою. Можуть бути агресивними. Потребують визнання. Їм не подобається практична праця, заняття, що вимагають інтелектуальних зусиль. Мають добре розвинені вербальні здібності.

Артистичний тип. Люди з таким типом особистості в розв’язанні проблем частіше спираються на емоції, уяву, інтуїцію. Вирізняються складним поглядом на те, що відбувається поруч або з ними зокрема, частіше перебільшуючи події. У рішеннях незалежні й оригінальні. Характерний високий життєвий ідеал, пов’язаний із затвердженням власного «Я». У своїх учинках не дотримуються умовностей суспільства. Мають високорозвинені моторні й вербальні здібності.

IV. Практичне завдання для школярів

1. Методика Голланда

Вам пропонуються об’єднані професії. У кожній парі виберіть професію, якій би ви віддали перевагу. Обрану вами професію відзначте «+» у заздалегідь підготовленому бланку.

Бланк відповідей

Реалістич- ний тип	Інтелекту- альний тип	Соціаль- ний тип	Конвенцій- ний тип	Заповзят- ливий тип	Артистич-ний тип
1а	1б	2б	3б	4б	5б
2а	6а	6б	7б	8б	9б
3а	7а	10а	10б	11б	12б
4а	8а	11а	13а	13б	14б
5а	9а	12а	14а	15а	15б
16а	16б	17б	18б	23б	19б
17а	20а	20б	22б	26б	21б
18а	22а	25а	25б	28б	24б
19а	23а	26а	28а	30а	27б
21а	24а	27а	29а	33б	29б
31а	31б	36б	32б	34б	30б
32а	35а	38а	38б	35б	37б
33а	36а	39а	40а	39б	41а
34а	37а	41б	42а	40б	42б
Разом:	Разом:	Разом:	Разом:	Разом:	Разом:

1. а) Інженер-технік або б) інженер-контролер.

2. а) Швачка або б) санітарний лікар.

3. а) Кухар або б) друкар тексту.

4. а) Фотограф або б) завідувач магазином.

5. а) Кресляр або б) дизайнер.

6. а) Філософ або б) психіатр.

7. а) Учений-хімік або б) бухгалтер.

8. а) Редактор наукового журналу або б) адвокат.

9. а) Лінгвіст або б) перекладач художньої літератури.

10. а) Педіатр або б) статистик.

11. а) Організатор виховної роботи або б) голова профспілки.

12. а) Спортивний лікар або б) фейлетоніст.

13. а) Нотаріус або б) менеджер.

14. а) Рекламний агент або б) карикатурист.

15. а) Політичний діяч або б) письменник.

16. а) Садівник або б) метеоролог.

17. а) Водій тролейбуса або б) медсестра.

18. а) Інженер-електрик або б) секретар-друкарка.

19. а) Маляр або б) художник по металу.

20. а) Біолог або б) головний лікар.

21. а) Телеоператор або б) режисер.

22. а) Гідролог або б) податковий інспектор.

23. а) Зоолог або б) зоотехнік.

24. а) Математик або б) архітектор.

25. а) Працівник дитячої кімнати міліції або б) економіст.

26. а) Учитель або б) спортивний тренер.

27. а) Вихователь або б) художник по кераміці.

28. а) Економіст або б) завідувач відділом.

29. а) Коректор або б) критик.

30. а) Завгосп або б) директор.

31. а) Радіоінженер або б) фахівець із ядерної фізики.

32. а) Наладчик або б) механік.

33. а) Агроном або б) керівник фірми.

34. а) Закрійник-модельєр або б) декоратор.

35. а) Археолог або б) експерт-криміналіст.

36. а) Працівник музею або б) консультант у магазині.

37. а) Учений або б) актор.

38. а) Логопед або б) діловод.

39. а) Лікар або б) дипломат.

40. а) Головний бухгалтер або б) директор школи.

41. а) Поет або б) психолог.

42. а) Архіваріус або б) скульптор.

2. Психогеометрична типологія

Інструкція. Яка із запропонованих фігур: квадрат, трикутник, прямокутник, круг чи зиґзаґ — приваблює вас найбільше?

Опрацювання результатів

Квадрат — організованість, пунктуальність, суворе дотримання правил, інструкцій, аналітичне мислення, уважність до людей, орієнтація на факти, пристрасть до писемної мови, акуратність, раціональність, обережність, сухість, практичність, економічність, завзятість, твердість у рішеннях, терплячість, працьовитість, професійна ерудиція, слабкий політик, вузьке коло друзів і знайомих.

Трикутник — лідер, прагнення до влади, честолюбство, установка на суть проблеми, упевненість у собі, імпульсивність, схильність до ризику, підвищена працездатність, любов до розваг, нетерплячість, чудовий політик, дотепне, широке коло спілкування, але вузьке — друзів і знайомих.

Прямокутник — непостійність, мінливість, невизначеність, збудженість, допитливість, сміливість, занижена самооцінка, непевність у собі, довірливість, нервозність, різкі коливання настрою, уникання конфліктів, безпам’ятність, непунктуальність, тенденція до застуд.

Круг — висока потреба в спілкуванні, доброзичливість, турбота про інших, щедрість, гарна інтуїція, здатність до співпереживання, спокій, схильність до самозвинувачення і меланхолії, довірливість, орієнтація на думку оточуючих, слабкий політик, балакучість, здатність умовляти, переконувати інших, сентиментальність, гнучкий розпорядок дня, широке коло друзів.

Зиґзаґ — жага змін, знань, чудова інтуїція, одержимість своїми ідеями, мрійність, устремління в майбутнє, позитивна установка щодо всього нового, захоплений ентузіазм, безпосередність, непрактичність, мінливість настрою, поводження, прагнення працювати одному, відраза до «паперової» роботі; душа компанії, дотепність, безладність у фінансових питаннях.

V. Підбиття підсумків

Особливості роботи з обдарованими учнями

“З народженням кожної людини в світ
вноситься щось нове, чого ще не було,
щось первозданне і неповторне.
Обов’язок кожного – знати і не забувати,
що він у світі єдиний у своїй якості
і що ще ніколи не з’являвся хтось такий, як він,
адже якби вже був такий, як він,
то не було б необхідності в ньому самому”
Мартін Бубер

Обдарованість дитини... Що це таке? Можливо це своєрідна іскра Божа, яку треба відшукати в її душі і допомогти не тільки не згаснути, а спалахнути полум’ям. Здібні, талановиті люди в будь-якому суспільстві є його “локомотивом”. Саме їхніми інтелектуальними зусиллями забезпечується прогрес суспільства, плодами якого користуються всі. Тому кожен учитель часто запитує себе: “Як знайти та визначити обдарованість?”. Адже через свою зайнятість, брак інформації, методичної підтримки він обмежений у виборі інструментарію, який допоміг би дати відповідь на це запитання.
Визначення обдарованості надзвичайно важливе – від цього залежить кого й на підставі яких критеріїв школа відбиратиме в спеціалізовані школи чи програми, як навчатиме. Від розуміння суті обдарованості прямо залежить, на які особливості своїх учнів учитель звертатиме увагу.
Завдання школи — підтримати учня і розвинути його здібності, підготувати ґрунт для того, щоб ці здібності було реалізовано. Виявлення обдарованих дітей повинно починатися вже в початковій школі на основі спостереження, вивчення психологічних особливостей, мовлення, пам'яті, логічного мислення.

Якими є обдаровані діти?
• Мають вищі порівняно з більшістю учнів інтелектуальні здібності, потяг до навчання, творчі можливості.
• Мають активну пізнавальну потребу, що домінує.
• Відчувають радість від здобуття знань, розумової праці.

Які категорії обдарованих дітей можна визначити умовно?
1. Діти з незвичайно високим загальним рівнем розумового розвитку (такі діти найчастіше зустрічаються в дошкільному й молодшому шкільному віці).
2. Діти з ознаками спеціальної розумової обдарованості — у певній галузі науки (підлітковий вік).
3. Учні, які не досягають через якісь причини успіхів у навчанні, але мають яскраву пізнавальну активність, оригінальність психічного складу, неабиякі розумові резерви (частіше зустрічаються в старшому шкільному віці).

У навчальній діяльності робота з обдарованими дітьми ґрунтується на диференційованому підході, що сприяє розширенню й поглибленню освітнього простору предмета.
Мета роботи з обдарованими дітьми - виявлення таких дітей та створення умов для їх оптимального розвитку.

Завдання роботи з обдарованими дітьми:
• Розвиток цілісної картини світу в уявленнях дитини.
• Розвиток творчого критичного й абстрактно-логічного мислення, здатностей розв'язувати проблеми.
• Розвиток здатності самостійно навчатися та здійснювати дослідницьку роботу.
• Розвиток здатностей до самопізнання й саморозуміння, формування позитивної «Я-концепції».

За якими принципами будується робота з обдарованими дітьми?

• Орієнтація на змагання, актуалізація лідерських можливостей учнів.
• Орієнтація на потреби дитини.
• Максимальне розширення кола інтересів.
• Домінування розвивальних можливостей над інформаційною насиченістю.
• Ускладнення змісту навчальної діяльності.

Яким повинен бути вчитель у роботі з обдарованими дітьми?
• Талановитим, здатним до експериментальної й творчої діяльності.
• Професійно грамотним.
• Інтелігентним, моральним і ерудованим.
• Володіти сучасними педагогічними технологіями.
• Мати позитивну «Я-концепцію», бути цілеспрямованим, наполегливим, емоційно стабільним.
• Умілим організатором навчально-виховного процесу, психологом.

Що повинен уміти вчитель для роботи з обдарованими дітьми?

Збагачувати навчальні програми, тобто оновлювати й розширювати зміст навчання.
Працювати диференційовано, здійснювати індивідуальний підхід і консультувати учнів.
Стимулювати пізнавальні здібності учнів.
Приймати зважені психолого-педагогічні рішення.
Аналізувати навчально-виховну діяльність — свою та класу.
Добирати й готувати матеріал для колективних творчих справ.

Завдання педагогів полягає у тому, щоб створити умови, з яких будь-яка дитина могла б просуватися шляхом власної досконалості, уміла мислити самостійно, нестандартно. Цей шлях називається «самовдосконаленням дитини в умовах освітнього процесу».
Обдарованість — це система, що розвивається протягом життя, визначає можливість досягнення людиною вищих (незвичайних, неабияких) результатів в одному або декількох видах діяльності порівняно з іншими людьми.
Обдарована дитина — це дитина, яка має яскраві й очевидні, іноді видатні досягнення (або внутрішні передумови таких досягнень) у тому або іншому виді діяльності.

За якими напрямами здійснюється робота вчителів з обдарованими учнями?
1. На уроках — індивідуальна диференційована робота.
2. Гурткова робота із предмета.
3. Позакласні заходи у межах предметних тижнів.
4. Предметні заходи у класі із запрошенням батьків.
5. Участь учнів 1—11-х класів у шкільній конференції «День науки» із захистом навчальних проектів.
6. Участь в олімпіадах різного рівня.
7. Участь у творчих конкурсах різного рівня
8. Театралізовані свята — особлива форма роботи з обдаровани¬ми дітьми, оскільки в них діти мають можливість не тільки реалізувати акторські здібності, безпосередньо беручи участь у виставах, але й виявити творчі навички, розробляючи сценарії постановок, розвинути схильність до художнього читання й літературної творчості, виявити ерудицію й дослідницькі навички у вікторинах і наукових диспутах. Така робота сприяє підвищенню мотивації обдарованих дітей до співробітництва з педагогами й копіткій роботі із самовдосконалення.

Етапи роботи з обдарованими учнями:
1. Підготовчий

Виявлення обдарованих учнів;
Складання діагностичних карт;
Розроблення нормативних документів, робочих програм роботи з обдарованими учнями.

2. Основний (практичний)

Упровадження інтерактивних методів навчання (проблемно-дослідницьких, проектних, модульних), що розви¬вають в учнів творче й дослідницьке мислення.
Активна участь в інтелектуальних і творчих конкурсах різних рівнів.

3. Узагальнення

Аналіз досягнутих результатів.
Співвідношення результатів реалізації програми з поставленими метою й завданнями.
Визначення перспектив і шляхів подальшої роботи з обдарованими учнями.

Форми роботи вчителя-предметника з обдарованими дітьми
1. Розв'язання нестандартних завдань на уроках і в позаурочний час.
2. Індивідуальна й диференційована робота.
3. Ділові гри, інтерактивні методи навчання.
4. Участь у конкурсах різних рівнів.
5. Участь у предметних олімпіадах різних рівнів.

Розвиток обдарованості учнів залежить від професійного рівня педагогів та використання креативних методів навчання. У практиці педагогічної діяльності слід використовувати нові технології навчання, які сприятимуть розвитку інтелектуальної, творчої, предметної або лідерської обдарованості.

Заняття для учнів 3-го класу

«Чи вмію я дружити?»

Мета: навчити дітей цінувати дружбу, розвиток комунікативних здібностей та емоційної сфери дитини, створення атмосфери співпраці під час заняття

Завдання:

- Сприяння формуванню навичок спілкування;

- Формування рефлексивних навичок;

- Допомога у визначенні важливих якостей для дружби;

- Створення умов для розвитку творчих здібностей.

- Розширення знань дітей про дружбу: розглянути поняття: «Дружба», «Справжній друг», «Товариш». Визначити закони дружби.

- Розвиток уміння аргументувати свою точку зору.

- Формування моральних якостей учнів: вміння дружити, берегти дружні стосунки з однолітками, спілкуватися в колективі.

- Виховання доброзичливості, поваги один до одного.

Хід заняття.

1. Заняття починається під музику пісні Е.Шаінського «Дружба крепкая».

2. Подорож до Країни Дружби

Сьогодні ми вирушимо з вами в Країну Дружби. У цій Країні були всі, хто коли-небудь дружив або дружить зараз.

Сядьте зручніше, закрийте очі. Я хочу запросити вас в подорож на повітряній кулі. Залазьте в кошик кулі, влаштовуйтеся там, намагайтеся не заважати один одному. Міцно тримайтеся за плетені борта кабіни, щоб не впасти. А тепер в дорогу. Подорож починається. Куля повільно піднімається в синє небо. Відчуваєте, як вітер обвіває обличчя? Тут, високо в небі, ми летимо над різними країнами, над лісами і полями. Ось на горизонті з'явилася Країна Дружби. Куля повільно опускається. Постарайтеся подумки побачити цю країну, її жителів. Може бути, ви побачите там персонажів відомих вам мультфільмів або фільмів, яких можна назвати справжніми друзями. Бачите? А може, ви бачите там своїх друзів? Розгляньте їх. Привітайте їх, привітайтеся за руку, можете навіть обійняти їх від душі. Відчуйте атмосферу Країни Дружби. Вона тепла і серцева. У ній світить сонце, дме теплий вітерець. А тепер ми повертаємося на кулю. Вона піднімається в небо, ми махаємо жителям Країни Дружба і летимо назад в наш клас. Ми приземляємося. Виходимо. Відкриваємо Очі.

- Якою ви побачили Країну Дружби?

- Чи бачили ви там своїх друзів?

3. Мозковий штурм

Діти, у кожного з нас своє уявлення про те, що таке дружба і хто такий справжній друг.

- Як ви для себе визначаєте, що таке дружба?

- Чим дружба відрізняється від приятельства?

(Відбувається обговорення, в ході якого робляться висновки:

• справжня дружба може тривати довгі роки;

• справжній друг буде з тобою і в радості і в горі;

• дружба - це відносини рівних;

• дружба вимагає відданості, довіри, спільних інтересів і цінностей;

• дружба повинна зростати, а не стояти на місці.)

4. Бесіда.

.... Що ж таке справжня дружба? Як вона проявляється? Однозначних відповідей на ці питання не існує. Але задуматися над цими питаннями має кожен. Поняття протилежне дружбі - Егоїзм. Якщо людина егоїст, то у нього не може бути справжнього друга .... Володимир Іванович Даль у своєму «Тлумачному словнику» наводить ось таке визначення дружби. Прочитайте, будь ласка, його на дошці.

На перше місце знаменитий письменник ставить БЕЗКОРИСЛИВІСТЬ. Ти дружиш з людиною не для того, щоб він тобі що-небудь хороше зробив, не тому, що це вигідно. Ти дружиш з людиною тому, що він близький тобі у всьому.

5. Вправа "Справжній друг".

Зараз я попрошу кожного з вас, передаючи м'яч по колу, закінчити речення: "Справжній друг - це той, хто ...".

(Друг - це той, кому ми віримо, хто не зрадить, не підведе, здатний підтримати, поспівчувати. Другові ми можемо довірити свої одкровення.)

Чому саме ці якості ви вважаєте найважливішими в дружбі? (Відповіді дітей.)

Друзів не буває багато: хоча відносини можуть бути добрими і теплими з багатьма, але лише деяким ми довіряємо свої проблеми і переживання. Підніміть руку ті, у кого є справжній друг - такий, якому можна довірити?

- Ми пов'язані по життю з багатьма людьми: з одними вчимося в класі, з іншими проводимо вільний час, з третіми зустрічаємося в гуртку, секції. Ми пов'язані спільною діяльністю (заняттям). І якщо у вас спільні інтереси, симпатія, то можна цих хлопців назвати товаришами. Дружба ж це вищий ступінь товариства.

Друзі - це люди, з якими пов'язує взаємна довіра, єдність поглядів і інтересів, відданість, яка доходила до самопожертви. Вона приносить радість і задоволення від спілкування.

6. Робота з казкою (казкотерапія)

Сьогодні ми з Вами спробуємо розібратися в тому, що ж може перешкодити дружбі, що може її зруйнувати. А допоможе нам у цьому "Казка про дружбу і її втрату" Ігоря Вікторовича Вачкова.

Жили-були два мурашки Мур і Рум. Вони були дуже великими друзями і понад усе цінували свою дружбу. Одного разу посперечалися Мур і Рум з Травневим Жуком, що не може бути на світі такої речі, яка змогла б зруйнувати їхню дружбу.

- Ми впевнені - що б не трапилося, наша дружба не може зникнути! - Говорили мурашки. - Можеш, як завгодно випробувати нас, дружба залишиться незламною.

- Ви хочете піддати вашу дружбу випробуванню? - Запитав старий і мудрий Жук. - Чи варто? Якщо ви втратите вашу дружбу, відновити її буде дуже складно.

- Ми не боїмося випробувань. Перевір нас! - Наполягали мурашки. - А якщо наша дружба не витримає, значить, вона не потрібна нам.

- Ну що ж, добре. Але потім нарікайте тільки на себе, - сказав Травневий Жук. - Ходімо до Бджоли-Чаклунки, і нехай вона своїм чаклунством змінить щось у вас. Подивимося, чи втримається ваша дружба.

Вирушили Мур і Рум до Бджоли і розповіли їй про своє бажання довести, що немає речі, здатної знищити їх дружбу.

Подумала Бджола-Чаклунка, пожужжала заклинання, тихенько торкнулася мурах своїм жалом і - вони забули мову, якою спілкувалися.

Але нітрохи не зашкодило це дружбі мурах. Вони зуміли чудово обійтися без слів і швидко навчилися розуміти один одного.

Тоді Бджола-Чаклунка повернула мурашкам здатність спілкуватися своєю мовою, але прожужжала нові заклинання і торкнувшись друзів своїм жалом, поселила в їхніх душах злобу. "Тепер-то точно посваряться!" - Подумав Травневий Жук. Але Мур і Рум вилили свою лють, переламавши сухі травинки і палички, і, звільнившись від неї, обнялися знову.

Бджола позбавила мурах від злісних почуттів, але зробила грубими і брехливими їх мови. Стали мурахи ображати один одного, і вже, здавалося, приходить кінець їхній дружбі. Але друзям вдалося зупинитися. Вони зуміли пробачити один одному зухвалі і несправедливі слова, і дружба їх встояла.

Розгубилася, було, Бджола-Чаклунка. Однак знявши закляття грубості й обману з мурашиних промов, спробувала ще раз: викликала вона у мурашок найсильніший страх перед світом. Довго Мур і Рум не наважувалися вилізти з-під листочків, де ховалися від всіх оточуючих небезпек і один від одного. І все ж вилізли вони - і об'єдналися: удвох не так страшно. І дружба перемогла страх.

Нічого не змогли вдіяти з мурашиної дружбою і жадоба влади, викликана в їхніх серцях Чаклункою, і сумні переживання чарівного походження.

Нічого більше не могла придумати Бджола-Чаклунка. Тоді старий Травневий Жук поворушив задумливо вусами і сказав Бджолі:

- Одне тільки знищить їхню дружбу. Але чи зможеш ти, потім повернути все, як було - ось що мене турбує!

Пошептались вони про щось з Бджолою і висловили мурашкам свої сумніви в необхідності останнього чаклунства. Однак Мур і Рум, як ніколи впевнені в силі своєї дружби, наполягали на останньому, сьомому, випробуванні.

Робити нічого. В останній раз взялася ворожити Бджола. І сама здивувалася результату: відвернулися колишні друзі один від одного і поповзли в різні боки. Як не старалася Бджола, не вдалося їй зняти чар з Мура і Рума і відновити дружбу.

Чому? Тому що наворожена нею якість руйнує все - навіть самі добрі стосунки. Тому що як хвороба проникає вона в душу і відокремлює одну живу істоту від усіх інших живих істот. Тому що ворожа це якість всякому щирому і доброму спілкуванню. Ніяка дружба не встоїть, якщо прокидається в душі Егоїзм.

Обговорення казки.

7. Вправа «Ромашка»

Учні обговорюють питання: «Якими якостями повинен володіти справжній друг?»

/учні отримують величезну квітку - ромашку і на кожній пелюстці пишуть по одній найголовнішій на їх погляд якості, без якої дружба не може бути. Потім прикріплюють ці пелюстки до квітки на дошці. /

8. Вправа «Долоньки»

Учні об'єднуються в групи по 5 осіб, кожна дитина отримує долоньку, на якій пише своє ім'я і на одному з пальчиків якість свого характеру (за що його цінують друзі). Потім долонька передається сусідові зліва і він також пише якість на наступному пальчику. Таким чином, до власника долонька повертається повністю заповнена.

Потім всі долоньки прикріплюються на спільний ватман і створюють справжній «Дружний портрет класу»

9. Арт-терапевтична робота «Портрет мого кращого друга»

Учні малюють свого друга і представляють свій малюнок класу (за бажанням).

10. Заняття завершується переглядом мультфільму «Крихітка Єнот»

- Посміхайтеся частіше і нехай у вашому житті буде якомога більше справжніх і відданих друзів.